¶ І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему. 

 І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь. 

 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. 

 І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану. 

 І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо. 

 І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою. 

 І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть. 

 А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару. 

 ¶ Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. 

 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. 

 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... 

 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... 

 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. 

 І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу. 

 ¶ І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі? 

 А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль. 

 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. 

 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою. 

 І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною! 

 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. 

 І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду! 

 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. 

 І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. 

 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. 

 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене? 

 А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. 

 Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других. 

 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. 

 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. 

 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других. 

 ¶ І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна. 

 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій! 

 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. 

 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій. 

 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.