¶ Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук. 

 ¶ Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго. 

 ¶ Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває. 

 ¶ Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться. 

 ¶ Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють. 

 ¶ Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач. 

 ¶ Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого. 

 ¶ Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних. 

 ¶ Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того. 

 ¶ Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро. 

 ¶ Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її. 

 ¶ Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину. 

 ¶ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний. 

 ¶ Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе. 

 ¶ Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим. 

 ¶ Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі. 

 ¶ Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають! 

 ¶ Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг. 

 ¶ Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю. 

 ¶ Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться. 

 ¶ Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить. 

 ¶ Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда. 

 ¶ Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком. 

 ¶ Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг. 

 ¶ Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений. 

 ¶ Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований. 

 ¶ Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять. 

 ¶ Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.