¶ (2-5) І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур. 

 (2-6) І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його. 

 (2-7) Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший. 

 (2-8) І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його. 

 (2-9) А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його. 

 ¶ (2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь. 

 (2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону! 

 (2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока. 

 (2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав. 

 ¶ (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь! 

 (2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе. 

 (2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще! 

 (2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!