Ukrainian Bible

Luke 17

Luke

Return to Index

Chapter 18

1

 ¶ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом, 

2

 говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. 

3

 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! 

4

 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, 

5

 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. 

6

 І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? 

7

 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? 

8

 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?... 

9

 ¶ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. 

10

 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. 

11

 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. 

12

 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! 

13

 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... 

14

 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. 

15

 ¶ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. 

16

 А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже. 

17

 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде! 

18

 ¶ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? 

19

 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! 

20

 Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. 

21

 А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! 

22

 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! 

23

 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. 

24

 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! 

25

 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... 

26

 Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? 

27

 А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога! 

28

 І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. 

29

 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, 

30

 і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне. 

31

 ¶ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. 

32

 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, 

33

 і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне! 

34

 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли. 

35

 ¶ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. 

36

 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? 

37

 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. 

38

 І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! 

39

 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! 

40

 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: 

41

 Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! 

42

 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! 

43

 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові. 

Luke 19

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: