¶ А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла. 

 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, 

 це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе! 

 Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости. 

 Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі. 

 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом. 

 Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук, 

 а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо. 

 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так. 

 ¶ І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись. 

 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися. 

 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав. 

 І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене. 

 Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. 

 І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних. 

 І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. 

 А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси. 

 Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею. 

 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене. 

 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв, 

 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні! 

 ¶ Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде. 

 І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому. 

 А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа. 

 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе! 

 Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів. 

 Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.